Дякувати Інтернету, у скадовчан з’явилася платформа для вільного висловлення думок. Як не дивно, ці думки кружляють навколо рідного міста, долі Джарилгацької затоки.

А скільки з’явилося сторінок: Скадовськ, Клуб любителів Скадовська, Скадовськ. Майдан Україна і, звичайно ж, Скадовська палітра.


І всі про одне й те ж: як поліпшити стан Джарилгацької затоки, куди дівати  зостеру, що робити із “мертвим” кутом.


Це надзвичайно тішить і надихає. У 90-ї та на початку 2000-го невтомно опікувалася долею затоки нині покійна Лідія Гук. Почитайте її старі публікації в “Чорноморці”, вони досі актуальні. Лідія Ілларіонівна вважала, що  стан затоки погіршився через “мертвий ” кут, який утворив Скадовський морський торгівельний порт. Ота стіна із цегли з колючим дротом по периметру – що закриває? Безлад на території порту. Тому що жодних стратегічних об’єктів від сучасних ІТ-технологій стіною з колючим дротом не сховаєш. Натомість “мертвий” кут стримує циркуляцію води.


Про стан Джарилгацької затоки нині тихо, але постійно говорить і Оксана Білинська. Її не чути не лише через хворобу, а й через те, що її думку ігнорують.


З грудня минулого року відновилася поромна переправа Зонгулдак – Скадовськ. І це радує з двох причин. По-перше, одне з найстаріших підприємств міста, заснованого ще Сергієм Балтазаровичем Скадовським, живе і має надію на майбутнє. По-друге, ці пороми менш габаритні, а отже, затока не піддається стресу під час заходу суден у порт.


Той, хто був у портовому містечку Зонгулдак, мабуть, був вражений краєвидом набережної:  Пальми, лави для сидіння, ніщо не закриває вид на море та на кораблі, що стоять біля причалу. Стіна відділяє промислову зону порту від міста. Жителі не бачать куп вугілля, ТІРів, що припливають морем, та це їм і не потрібно. Зате краса Чорного моря, кораблі, ніби айсберги, прикуті якірними ланцюгами до дна чаші, в яку їх заводить рухливий катерок, – як на долоні.

Ось до чого маємо прагнути. До краси, комфорту, правди. Тому що красива картинка на моніторі повинна відображати лише відсотків 10 справжньої краси. Як картини імпресіоністів. Це можна зрозуміти, лише коли побачиш справжній шедевр. Так само, як вогні Нью-Йорка. Як красу кримських долин із висоти Мангупської вершини. Ось тоді, розповідаючи про мандри друзям і рідні, показуючи світлини, із жалем констатуєш: камера не змогла вмістити і половини тієї незбагенної краси, яку увібрало серце.

А поки що насолоджуймося світлиною скадовчанки Олени Куліш, яку вона прокоментувала так: “І золотом тече гаряче море”.

Скадовська Палітра